Коротко про хворобу
Сечокам’яна хвороба – це стан, за якого в нирках і сечових шляхах утворюються камені із солей сечі. Захворювання може тривалий час ніяк не проявлятися, однак при зміщенні каменя часто виникає різкий біль і ниркова коліка. Своєчасне виявлення хвороби та правильно підібране лікування дозволяють уникнути тяжких ускладнень і хірургічного втручання.
Основні симптоми сечокам’яної хвороби
- біль у попереку, боці або нижній частині живота
- напад різкого болю – ниркова коліка
- часте або болісне сечовипускання
- поява крові в сечі
- нудота та блювання на тлі болю
- підвищення температури при приєднанні запалення
- відчуття неповного випорожнення сечового міхура
Коли терміново звернутися до лікаря
- раптовий сильний біль, який не зменшується з часом
- біль супроводжується нудотою або повторним блюванням
- підвищення температури тіла та озноб
- поява вираженої крові в сечі
- утруднене або відсутнє сечовипускання
- повторювані напади ниркової коліки
Ці стани потребують невідкладної діагностики та медичної допомоги.
Сечокам’яна хвороба (уролітіаз) належить до хронічних захворювань і пов’язана з порушенням обміну речовин, за якого в сечових шляхах формуються камені з компонентів сечі. Це одне з найпоширеніших захворювань нирок і сечовидільної системи. За даними урологічної практики, сечокам’яна хвороба становить до 32–40% усієї урологічної патології та посідає друге місце після інфекційно-запальних захворювань.
Захворювання може виникати в будь-якому віці, однак найчастіше діагностується у людей працездатного віку – від 20 до 55 років. У чоловіків сечокам’яна хвороба трапляється приблизно в 3 рази частіше, ніж у жінок, при цьому коралоподібні камені переважно виявляються у жінок. У більшості випадків камені формуються в одній нирці, однак у 9–17% спостережень захворювання має двобічний характер.
Розуміння причин розвитку сечокам’яної хвороби дозволяє не лише лікувати захворювання, а й знизити ризик його повторної появи.
Сечокам’яна хвороба. Причини
Що найчастіше провокує сечокам’яну хворобу
У клінічній практиці розвиток сечокам’яної хвороби найчастіше пов’язаний не з однією причиною, а з поєднанням кількох факторів. Саме їх одночасний вплив створює умови для утворення каменів у нирках і сечових шляхах.
- недостатнє вживання рідини
- надмірне споживання солі та тваринного білка
- інфекції сечовивідних шляхів
- порушення обміну речовин
- малорухливий спосіб життя
- спадкова схильність
Під впливом цих факторів у сечі підвищується концентрація солей, що з часом призводить до їх кристалізації та поступового росту каменів.
На сьогодні не існує єдиної теорії, яка повністю пояснює причини розвитку уролітіазу. Сечокам’яна хвороба належить до поліфакторних захворювань і має складні механізми формування, що залежать як від обмінних процесів, так і від зовнішніх умов. Важливу роль відіграє вроджене порушення обміну речовин, за якого утворюються погано розчинні солі. Однак навіть за наявності спадкової схильності захворювання, як правило, розвивається лише під впливом додаткових факторів.
За хімічним складом сечові камені поділяються на оксалатні, фосфатні, уратні та карбонатні. Рідше зустрічаються цистинові, ксантинові, білкові та холестеринові камені. Зазвичай камінь складається з кількох мінеральних компонентів і має шарувату будову. Камені можуть бути як поодинокими, так і множинними.
В основі утворення сечових каменів лежать такі метаболічні порушення:
- гіперурикемія – підвищення рівня сечової кислоти в крові
- гіперурикурія – підвищення рівня сечової кислоти в сечі
- гіпероксалурія – підвищений вміст оксалатних солей у сечі
- гіперкальціурія – надмірне виведення солей кальцію з сечею
- гіперфосфатурія – підвищений вміст фосфатних солей
- зміна кислотності сечі
Формування цих метаболічних порушень може бути пов’язане як із впливом зовнішніх факторів, так і з внутрішніми особливостями організму. На практиці найчастіше спостерігається їх поєднання.
Екзогенні причини уролітіазу:
- інфекції сечових шляхів та осередки хронічної інфекції поза сечовою системою
- порушення обміну речовин – подагра, гіперпаратиреоз
- дефіцит або гіперактивність окремих ферментів
- тяжкі травми та захворювання, що супроводжуються тривалою іммобілізацією
- захворювання травного тракту, печінки та жовчних шляхів
- спадкова схильність
- стать і вік – у чоловіків захворювання трапляється частіше, ніж у жінок
Додаткове значення мають місцеві зміни сечовивідних шляхів – вроджені аномалії, звуження, особливості судинної будови, які порушують відтік сечі та сприяють утворенню каменів.
Камені нирок можуть бути поодинокими або множинними, іноді їх кількість досягає кількох тисяч. Розміри конкрементів варіюють від кількох міліметрів до гігантських утворень понад 10 см і масою до 1000 г.
Захворювання може тривалий час перебігати безсимптомно або проявлятися болями різної інтенсивності в поперековій ділянці, а також нападами ниркової коліки.
Сечокам’яна хвороба. Симптоми
Біль у поперековій ділянці
Біль при сечокам’яній хворобі може бути постійним або періодичним, тупим або гострим. Його інтенсивність, локалізація та іррадіація залежать від розміру й розташування каменя, ступеня порушення відтоку сечі, а також індивідуальних анатомічних особливостей сечових шляхів.
Великі камені ниркової миски та коралоподібні камені нирки, як правило, малорухомі й викликають тупий, частіше постійний біль у поперековій ділянці. Для сечокам’яної хвороби характерне посилення болю під час руху, тряски, їзди або фізичного навантаження.
Ниркова коліка
Ниркова коліка – це напад раптового, інтенсивного болю в поперековій ділянці, що виникає при обструкції верхніх сечовивідних шляхів. У більшості випадків коліка пов’язана з міграцією каменя з чашечки або ниркової миски в сечовід.
Механізм розвитку ниркової коліки пов’язаний із порушенням відтоку сечі. Унаслідок цього підвищується внутрішньомисковий тиск, погіршується мікроциркуляція в нирці, виникає венозний застій і подразнення больових рецепторів воріт та фіброзної капсули нирки. Саме ці процеси й призводять до розвитку характерного больового нападу.
Отримати більш детальну інформацію про симптоми та надання першої допомоги при нирковій коліці можна в статті Ниркова коліка.
Випадки ниркової коліки, не пов’язані із сечокам’яною хворобою
Слід враховувати, що близько 13% випадків ниркової коліки пов’язані не зі сечокам’яною хворобою, а з іншими захворюваннями нирок і сечоводів – пухлинами, туберкульозом, гідронефрозом, уретеровазальним конфліктом, ретроперитонеальним фіброзом. У таких ситуаціях больовий напад може бути спричинений відходженням згустків крові, гною або слизу, які перекривають просвіт сечових шляхів.
Коліка при нирковій патології належить до найбільш інтенсивних больових синдромів і потребує своєчасного надання першої допомоги, невідкладної діагностики та лікування.
Інші супутні ознаки
До загальних симптомів сечокам’яної хвороби належать ознаки інтоксикації – нудота та блювання, які, як правило, не приносять полегшення. Через рефлекторний парез кишечника може виникати затримка відходження газів.
Залежно від рівня обструкції можливі хибні позиви до сечовипускання або дефекації. Іноді відзначається субфебрильна температура тіла в межах 37,1–37,5 ℃, помірні зміни частоти серцевих скорочень і артеріального тиску.
При пошкодженні каменем стінки сечоводу або порожнини нирки сеча може набувати рожевого або червонуватого відтінку. Больовий синдром нерідко зберігається протягом кількох годин або навіть днів, періодично послаблюючись.
Сечокам’яна хвороба. Діагностика
Прояви сечокам’яної хвороби нерідко нагадують симптоми інших захворювань органів черевної порожнини та заочеревинного простору. Тому під час первинного огляду лікарю-урологу важливо виключити так звані стани «гострого живота» – гострий апендицит, жовчнокам’яну хворобу, виразкову хворобу, а у жінок також маткову та позаматкову вагітність. У низці випадків для цього потрібна участь лікарів інших спеціальностей.
З цієї причини діагностика сечокам’яної хвороби може бути поетапною та включати кілька взаємодоповнюючих методів обстеження.
1. Огляд лікарем-урологом і збір анамнезу. На цьому етапі уточнюються особливості перебігу захворювання та фактори ризику, що дозволяє зрозуміти причини каменеутворення й спланувати профілактику рецидивів. Лікар звертає увагу на:
- рід діяльності та спосіб життя
- час появи симптомів і характер перебігу захворювання
- раніше проведене лікування
- сімейний анамнез
- особливості харчування та питного режиму
- наявність в анамнезі хвороби Крона, операцій на кишечнику або метаболічних порушень
- прийом лікарських препаратів
- наявність саркоїдозу
- наявність і характер перебігу сечової інфекції
- вроджені аномалії сечостатевої системи та перенесені операції
- перенесені травми й періоди тривалої іммобілізації
2. Візуалізація конкрементів. Для виявлення каменів та оцінки їх розташування застосовуються інструментальні методи:
- ультразвукове дослідження нирок і сечовивідних шляхів
Зображення. Камінь н\3 правого сечоводу
Зображення. Камінь в\3 сечоводу
- оглядова та екскреторна урографія або спіральна комп’ютерна томографія
Зображення. Оглядова урографія – камінь правої нирки
Екскреторна урографія – конкремент в\3 лівого сечоводу, блокована ліва нирка
Зображення. Двобічний нефролітіаз.
3. Лабораторні дослідження, що включають клінічний аналіз крові та сечі, визначення pH сечі, а також біохімічне дослідження крові та сечі.
4. Посів сечі на мікрофлору з визначенням чутливості до антибактеріальних препаратів.
5. За необхідності проводяться навантажувальні проби з кальцієм для диференційної діагностики гіперкальціурії, а також проби з хлоридом амонію для виявлення нирково-канальцевого ацидозу та дослідження рівня паратгормона.
6. Аналіз складу каменя – за наявності відторгнутого або видаленого конкремента.
7. Біохімічні та радіоізотопні дослідження функції нирок.
8. Ретроградна уретеропієлографія, уретеропієлоскопія та пневмопієлографія – застосовуються за показаннями для уточнення рівня та характеру обструкції.
Зображення. Антеградна уретеропієлографія – конкремент пієлоуретерального сегмента зліва.
9. Дослідження каменів за томографічною щільністю, яке використовується для прогнозування ефективності літотрипсії та зниження ризику можливих ускладнень.
Сечокам’яна хвороба. Можливі ускладнення
Тривале перебування каменя в сечових шляхах без тенденції до самостійного відходження призводить до поступового порушення функції сечових шляхів і нирки. У запущених випадках це може закінчитися необоротним ушкодженням ниркової тканини аж до втрати функції органа.
Найчастішими ускладненнями сечокам’яної хвороби є:
- Хронічний запальний процес у ділянці розташування каменя та в тканині нирки – пієлонефрит, цистит. За несприятливих умов, таких як переохолодження або гострі респіраторні інфекції, запалення може загострюватися.
- Гострий пієлонефрит, який у тяжких випадках може ускладнюватися паранефритом, утворенням гнійних осередків у нирці (апостематозний пієлонефрит), розвитком карбункула або абсцесу нирки. У рідкісних, але небезпечних ситуаціях можливий розвиток сепсису, що потребує невідкладного хірургічного втручання.
- Піонефроз – термінальна стадія гнійно-деструктивного пієлонефриту, за якої нирка зазнає гнійного розплавлення та втрачає свою функцію.
- Хронічний пієлонефрит, що призводить до поступового розвитку хронічної ниркової недостатності та формування нефросклерозу.
- Гостра ниркова недостатність, яка трапляється вкрай рідко та, як правило, пов’язана з повною обструкцією сечових шляхів при єдиній нирці або двобічних каменях сечоводів.
- Анемія, що розвивається внаслідок тривалої крововтрати при гематурії та порушення кровотворної функції нирок.
Сечокам’яна хвороба. Лікування
Оскільки причини розвитку сечокам’яної хвороби до кінця не вивчені, видалення каменя з нирки або сечових шляхів не завжди означає повне одужання. Лікування спрямоване не лише на усунення конкремента, а й на корекцію порушень обміну речовин, що призвели до його утворення.
У практиці лікування сечокам’яної хвороби виділяють два основні напрями – руйнування або видалення каменя та профілактику повторного каменеутворення. Додатково застосовуються заходи, що покращують кровообіг у нирках, нормалізують питний режим, усувають інфекцію сечових шляхів, а також дієтотерапія, фізіотерапія та санаторно-курортне лікування.
Після встановлення діагнозу, визначення розмірів і розташування каменя, оцінки прохідності сечових шляхів і функції нирок, а також з урахуванням супутніх захворювань і раніше проведеного лікування підбирається оптимальний метод терапії.
Методи усунення каменя включають:
- консервативне лікування, що сприяє самостійному відходженню невеликих каменів
- симптоматичну терапію, що застосовується при нирковій коліці
- медикаментозний та «місцевий» літоліз
- інструментальне видалення каменів, що змістилися в сечовід
- черезшкірне видалення каменів нирок з екстракцією або контактною літотрипсією
- уретеролітолапаксію та контактну уретеролітотрипсію
- дистанційну літотрипсію (ДЛТ)
- оперативне видалення каменя або, у рідкісних випадках, нирки з каменем
Перелічені методи не виключають один одного і в низці випадків застосовуються послідовно або в комбінації. Суттєвий прорив у лікуванні сечокам’яної хвороби відбувся з упровадженням дистанційної літотрипсії та розвитком ендоскопічних технологій, що дало змогу значно скоротити кількість відкритих операцій.
Сучасні малоінвазивні та малотравматичні методики дозволяють ефективно видаляти камені незалежно від їх розмірів і локалізації. Навіть невеликі, тривало безсимптомні конкременти потребують уваги, оскільки зберігається ризик їх росту та розвитку хронічного запалення.
Нині найширше застосовуються дистанційна літотрипсія, перкутанна нефролітотрипсія та уретерореноскопія. Завдяки цим методам кількість відкритих операцій зведена до мінімуму, а в багатьох клініках Західної Європи – практично до нуля.
Лікування сечокам’яної хвороби в домашніх умовах
Під «лікуванням у домашніх умовах» пацієнти найчастіше розуміють можливість обійтися без операції або дроблення каменів. Важливо розуміти, що повністю вилікувати сечокам’яну хворобу вдома неможливо, однак у низці випадків допустимі заходи, які застосовуються під контролем лікаря.
Домашнє лікування може розглядатися лише при невеликих каменях, відсутності вираженої обструкції сечових шляхів, інфекції та збереженій функції нирок. У таких ситуаціях основна мета полягає не в «розчиненні» каменя, а у створенні умов для його безпечного самостійного відходження та запобігання росту.
До заходів, які можуть застосовуватися вдома за рекомендацією лікаря, належать:
- строго контрольований питний режим для збільшення діурезу
- дієтичні обмеження з урахуванням хімічного складу каменя
- прийом призначених лікарем препаратів для корекції обмінних порушень
- симптоматична терапія для зменшення болю та спазму
- динамічне спостереження з контрольними аналізами та УЗД
Слід наголосити, що спроби самостійного лікування з використанням «народних засобів», трав, прогрівань або безконтрольного прийому препаратів можуть призвести до зміщення каменя, ниркової коліки, запалення та інших ускладнень.
Якщо на тлі домашнього режиму з’являється посилення болю, підвищення температури, кров у сечі або порушення сечовипускання, необхідно негайно звернутися до лікаря. У таких ситуаціях подальше лікування проводиться лише в умовах медичного закладу.
Дистанційна літотрипсія (ДЛТ)
Метод дистанційної ударно-хвильової літотрипсії ґрунтується на теорії електрогідравлічного ефекту, розробленій Л.А. Юткіним у 60-х роках XX століття. Ударні хвилі генеруються поза організмом і фокусуються на камені, спричиняючи його руйнування.
Під дією високоінтенсивних акустичних імпульсів у структурі каменя виникають тріщини, що призводить до його фрагментації. Для точного наведення використовуються рентгенологічні та ультразвукові методи.
Дистанційна літотрипсія належить до малоінвазивних методів і в багатьох випадках може проводитися амбулаторно. Ефективність методу та його переваги перед відкритими операціями й черезшкірними втручаннями підтверджені численними клінічними дослідженнями.
Черезшкірна нефролітолапаксія (ЧНЛ)
Черезшкірна нефролітолапаксія є мінімально інвазивною хірургічною операцією з видалення каменів нирок. Методика є малотравматичною альтернативою відкритим операціям і широко застосовується в сучасній урології.
Операція проводиться під загальним наркозом і триває від 40 хвилин до 4 годин залежно від розмірів, розташування та структури каменя. Через невеликий розріз у поперековій ділянці виконується пункція нирки, після чого встановлюється нефроскоп, що дозволяє візуалізувати порожнину нирки та виконати дроблення і видалення конкрементів. За необхідності встановлюється нефростомічна трубка або сечовідний стент.
Перкутанна нефролітолапаксія
Після стандартної ЧНЛ пацієнт, як правило, залишається в стаціонарі на 5–6 днів. У цей період виконуються контрольні дослідження для виключення залишкових каменів. За необхідності проводиться повторна нефроскопія. Ефективність методу перевищує 98% при видаленні каменів нирок і близько 88% при каменях сечоводів.
Уретерореноскопія. Контактна літотрипсія
Уретерореноскопія – це ендоскопічний метод обстеження та лікування, за якого інструменти вводяться через уретру, сечовий міхур і сечовід у порожнину нирки. Сучасні уретерореноскопи мають невеликий діаметр, що дозволяє виконувати втручання з мінімальною травматизацією тканин.
Для полегшення проведення ендоскопа використовується страхувальна струна, а після процедури, за необхідності, встановлюється сечовідний стент. У більшості випадків пацієнт виписується наступного дня, а іноді лікування можливе в амбулаторних умовах.
Консервативне лікування
Консервативна терапія спрямована на профілактику рецидивів, уповільнення росту каменів і їх медикаментозне розчинення. За недостатньої ефективності дієти лікар підбирає лікарські препарати. Один курс лікування зазвичай триває близько одного місяця і проводиться під контролем аналізів.
Сечокислі камені. Застосовуються препарати, що нормалізують пуриновий обмін і кислотність сечі – Алопуринол і Блемарен.
Кальцій-оксалатні камені. Використовуються препарати, що впливають на обмін кальцію та оксалатів – Піридоксин, препарати магнію, Гіпотіазид, Блемарен.
Кальцій-фосфатні камені. Лікування спрямоване на корекцію фосфатного обміну та усунення запалення. Призначаються антибактеріальні препарати за наявності інфекції, препарати магнію, Гіпотіазид, рослинні засоби та Метіонін.
Цистинові камені. Терапія спрямована на зниження концентрації цистину в сечі та нормалізацію обміну амінокислот. Застосовуються Пеніциламін, Блемарен і препарати аскорбінової кислоти.
Комплексний та індивідуальний підхід до лікування сечокам’яної хвороби під наглядом лікаря дозволяє знизити ризик рецидивів, уповільнити ріст конкрементів і уникнути хірургічного втручання.
Сечокам’яна хвороба. Профілактика та метафілактика
Профілактика сечокам’яної хвороби спрямована на корекцію порушень обміну речовин і зниження ризику повторного утворення каменів. Вона призначається за результатами обстеження та підбирається індивідуально під лікарським і лабораторним контролем. Без профілактичних заходів у половини пацієнтів протягом п’яти років після видалення каменя відбувається рецидив захворювання. Тому навчання пацієнта і профілактику рекомендується починати одразу після самостійного відходження або хірургічного видалення конкремента.
- Спосіб життя. Регулярна фізична активність є важливою частиною профілактики, особливо при сидячому способі життя. Водночас надмірних навантажень у нетренованих людей слід уникати. Небажаними є часте вживання алкоголю та виражені емоційні стреси. У пацієнтів із надмірною масою тіла зниження ваги за рахунок зменшення калорійності раціону суттєво знижує ризик каменеутворення.
- Підвищення споживання рідини. Це обов’язковий захід для всіх пацієнтів із сечокам’яною хворобою. За зниження щільності сечі нижче 1,015 г/л ризик утворення каменів значно зменшується. Активний діурез сприяє виведенню дрібних фрагментів і піску. Оптимальним вважається об’єм сечі не менше 2 літрів на добу.
- Вживання кальцію. При кальцій-оксалатних каменях достатнє надходження кальцію з їжею допомагає зменшити виведення оксалатів із сечею, тим самим знижуючи ризик їх кристалізації та утворення нових каменів.
- Вживання клітковини. Також рекомендується при кальцій-оксалатних каменях. До раціону слід включати більше овочів і фруктів, обмежуючи продукти з високим вмістом оксалатів.
- Вживання вітаміну C. Допустимий прийом вітаміну C в дозі до 4 г на добу без підвищення ризику каменеутворення. Перевищення рекомендованих доз може призводити до перетворення аскорбінової кислоти на щавлеву, збільшуючи навантаження на нирки та виведення оксалатів.
- Зниження споживання білка. Надмірна кількість тваринного білка підвищує виведення кальцію та оксалатів, знижує рівень цитратів і pH сечі. При кальцій-оксалатних каменях рекомендується обмежити споживання білка до 1 г на 1 кг маси тіла на добу.
- Застосування тіазидів. Призначається при гіперкальціурії – підвищеному виведенні кальцію з сечею. Використовуються препарати гіпотіазид, трихлортіазид, індапамід. Можливі побічні ефекти включають маскування гіперпаратиреозу, розвиток подагри або цукрового діабету, а також еректильну дисфункцію.
- Застосування ортофосфатів. Існують кислі та нейтральні форми, які знижують всмоктування та виведення кальцію, а також підвищують рівень пірофосфату й цитрату, посилюючи захисні властивості сечі. Ортофосфати застосовуються при гіперкальціурії, але не використовуються при каменях, поєднаних з інфекцією. Можливі побічні ефекти – діарея, спазми в животі, нудота.
- Лужний цитрат. Препарат знижує перенасичення сечі оксалатом і фосфатом кальцію, гальмує ріст і агрегацію кристалів, а також зменшує концентрацію сечової кислоти. Призначається при кальцієвих каменях і гіпоцитратурії.
- Магній. Показаний при кальцій-оксалатних каменях, особливо при гіпомагніурії. Можливі побічні ефекти включають діарею, сонливість, втому та порушення з боку центральної нервової системи. Препарати магнію застосовуються лише в поєднанні з цитратами.
- Глікозаміноглікани. Ці речовини інгібують ріст кристалів кальцію оксалату та використовуються як допоміжний метод профілактики при кальцій-оксалатних каменях.
Поширені запитання про сечокам’яну хворобу
Чи може сечокам’яна хвороба пройти сама?
Невеликі камені справді можуть відходити самостійно, особливо за умови достатнього питного режиму та відсутності ускладнень. Однак це можливо не в усіх випадках і залежить від розміру, складу та розташування конкремента. Навіть при самостійному відходженні важливо звернутися до лікаря для контролю та профілактики повторного каменеутворення.
Чи завжди при сечокам’яній хворобі потрібна операція?
Оперативне лікування потрібне не завжди. У багатьох випадках застосовуються консервативні методи або малоінвазивні процедури, такі як дистанційна або лазерна літотрипсія. Вибір методу залежить від розмірів каменя, його локалізації, симптомів і загального стану пацієнта.
Як зрозуміти, що камінь почав виходити?
Найчастіше початок руху каменя супроводжується різким болем у попереку або боці – нирковою колікою. Біль може іррадіювати в пах, супроводжуватися нудотою, частим сечовипусканням або появою крові в сечі. За таких симптомів необхідно звернутися за медичною допомогою.
Чи можна лікувати сечокам’яну хворобу без дроблення каменів?
Так, у низці випадків лікування без дроблення можливе. Це стосується невеликих каменів, які можуть вийти самостійно, а також ситуацій, коли основна увага приділяється корекції обмінних порушень і профілактиці росту конкрементів. Рішення приймається лікарем на підставі обстеження.
Який розмір каменя вважається небезпечним?
Небезпека визначається не лише розміром, а й розташуванням каменя. Навіть невеликі конкременти можуть спричиняти виражений біль і порушувати відтік сечі. Великі камені, особливо коралоподібні, часто тривалий час перебігають безсимптомно, але поступово ушкоджують нирку та потребують активного лікування.
Що робити, якщо камінь виявили випадково і нічого не болить?
Навіть за відсутності симптомів рекомендується консультація уролога. Лікар оцінить ризик росту каменя, імовірність ускладнень і підбере тактику спостереження або лікування. Ігнорування безсимптомних каменів може призвести до розвитку запалення або порушення функції нирки.
Чи можна запобігти повторному утворенню каменів?
Повністю виключити ризик рецидиву неможливо, однак правильно підібрана профілактика значно його знижує. Дотримання питного режиму, корекція харчування, контроль обмінних порушень і регулярне спостереження в лікаря допомагають запобігти повторному утворенню каменів.
Лікування сечокам’яної хвороби в клініці Нью Лайф
Можливості клініки Нью Лайф дозволяють проводити лікування сечокам’яної хвороби на сучасному медичному рівні. Ми використовуємо методи, спрямовані не лише на видалення каменів, а й на збереження функції нирок і швидке відновлення пацієнта.
В амбулаторних умовах виконується ударно-хвильова літотрипсія, а також малотравматична лазерна літотрипсія каменів нирок і сечоводів із використанням тонкого ендоскопічного інструмента. Ці методи дозволяють ефективно подрібнити й видалити камені без розрізів, скоротити період відновлення та повернутися до звичного способу життя в найкоротші строки.
