Сечокам'яна хвороба. Профілактика та лікування

Сечокам’яна хвороба (уролітіаз)— хронічне захворювання, що характеризується порушенням обміну речовин з утворенням у нирках та сечових шляхах каміння, що формуються зі складових частин сечі. Це одне з найпоширеніших захворювань нирок та сечовивідних шляхів. Сечокам’яна хвороба (СКХ) діагностується у 32-40% випадків з усієї урологічної патології, і посідає друге місце після інфекційно-запальних захворювань.

Сечокам’яна хвороба виявляється у будь-якому віці, проте, найчастіше, у працездатному (20-55 років). У дитячому та старечому віці дуже рідкісні випадки первинного виявлення. Чоловіки хворіють у 3 рази частіше, ніж жінки, але коралоподібні камені найчастіше виявляються у жінок (до 70%). У більшості випадків камені утворюються в одній із нирок, але в 9-17% випадків сечокам’яна хвороба має двосторонній характер.

СЕЧОКАМ’ЯНА ХВОРОБА. ПРИЧИНИ

В даний час не існує єдиної теорії причин розвитку уролітіазу. Сечокам’яна хвороба є поліфакторним захворюванням, має складні, різноманітні механізми розвитку та різні хімічні форми. Основним механізмом захворювання прийнято вважати вроджений – порушення обміну речовин, що призводить до утворення нерозчинних солей, що формуються у камені. Однак, навіть якщо і є вроджена схильність до сечокам’яної хвороби, вона не розвинеться, якщо не буде сприятливих факторів.

За хімічним складом сечові камені поділяють на оксалати, фосфати, урати, карбонати, рідше зустрічаються цистинові, ксантинові, білкові, холестеринові камені. Число мінералів, що камнеутворюють, не перевищує трьох, інші мінерали можуть виявлятися до виду домішок. До складу каменів входять також органічні речовини. Камені, як правило, мають шарувату будову; можуть бути одиночними та множинними.

В ОСНОВІ ОСВІТИ СЕЧОВИХ КАМІНЕЙ ЛЕЖАТЬ НАСТУПНІ МЕТАБОЛІЧНІ ПОРУШЕННЯ:

• гіперурикемія (підвищення рівня сечової кислоти в крові)
• гіперурикурія (підвищення рівня сечової кислоти в сечі)
• гіпероксалурія (підвищення рівня оксалатних солей у сечі)
• гіперкальціурія (підвищення рівня солей кальцію в сечі)
• гіперфосфатурія (підвищення рівня фосфатних солей у сечі)
• зміна кислотності сечі

У виникненні зазначених метаболічних зрушень одні автори віддають перевагу впливам зовнішнього середовища (екзогенним факторам), інші — ендогенним причинам, хоча нерідко спостерігається їхня взаємодія.

ЕКЗОГЕННІ ПРИЧИНИ УРОЛІТІАЗУ:

• клімат
• геологічна структура ґрунту
• хімічний склад води та флори
• харчовий та питний режим
• умови побуту (одноманітний, малорухливий спосіб життя та відпочинку)
• умови праці (шкідливі виробництва, гарячі цехи, важка фізична праця та ін.)

Харчовий та питний режими населення — загальна калорійність їжі, зловживання тваринним білком, сіллю, продуктами, що містять у великій кількості кальцій, щавлеву та аскорбінову кислоти, нестачу в організмі вітамінів А та групи В — відіграють значну роль у розвитку сечокам’яної хвороби.

ЕНДОГЕННІ ПРИЧИНИ УРОЛІТІАЗУ:

• інфекції як сечових шляхів, так і поза сечовою системою (ангіна, фурункульоз, остеомієліт, сальпінгоофорит)
• захворювання обміну речовин (подагра, гіперпаратиреоз)
• дефіцит, відсутність або гіперактивність низки ферментів
• тяжкі травми або захворювання, пов’язані з тривалою іммобілізацією хворого
• захворювання травного тракту, печінки та жовчних шляхів
• спадкова схильність до сечокам’яної хвороби
• певну роль у генезі уролітіазу відіграють такі фактори як стать та вік: чоловіки хворіють у 3 рази частіше, ніж жінки

Поряд із загальними причинами ендогенного та екзогенного характеру при утворенні сечових каменів незаперечне значення мають і місцеві зміни сечовивідних шляхів (аномалії розвитку, додаткові судини, звуження та ін.), що викликають порушення їх функції.

Камінці нирки бувають одиночними та множинними (до 5000 каменів). Величина каміння найрізноманітніша — від 1 мм., до гігантських — понад 10 см. і масою до 1000 г.

КЛІНІЧНА КАРТИНА

Захворювання може протікати безсимптомно, проявлятися болями різної інтенсивності в ділянці нирок або нирковою колікою.

СЕЧОКАМ’ЯНА ХВОРОБА. СИМПТОМИ

Біль у ділянці нирок — може бути постійним або періодичним, тупим або гострим. Інтенсивність, локалізація та іррадіація болю залежать від місцезнаходження та розміру каменю, ступеня та гостроти обструкції, а також індивідуальних структурних особливостей сечових шляхів.

Великі камені балії та коралоподібні камені нирки малорухливі і викликають тупі болі, частіше постійні, в ділянці нирок. Для сечокам’яної хвороби характерний зв’язок болю з рухом, тряском, їздою, важким фізичним навантаженням.

Ніркова коліка (ПК) – напад гострого болю в ділянці нирок, викликаний обструкцією верхніх сечовивідних шляхів. Як правило, виникнення ПК пов’язане з міграцією каменів із чашечки або балії нирки в сечоводу. Механізм виникнення ПК: внаслідок порушення відтоку сечі, підвищується внутрішньолоханковий тиск, що призводить до порушення мікроциркуляції в нирці, венозного застою та подразнення рецепторів чутливих нервів воріт та фіброзної капсули нирки, наслідком чого є виникнення характерного нападу болю.

Частота виникнення ПК у популяції становить 1-12%, причому більша половина випадків припадає на чоловічу половину населення. Слід зазначити, що 13% випадків від загальної кількості хворих з нирковою колікою припадає на інші захворювання нирок та сечоводу (пухлини, туберкульоз, гідронефроз, уразовий конфлікт, ретроперитонеальний фіброз) та пов’язане з відходженням згустків крові, гною, слизу, що закривають просвіт сечових шляхів. Коліка, що виникає при нирковій патології, є однією з найбільш сильних видів болю, що вимагає надання першої допомоги, невідкладної діагностики та лікування.

ПК виникає раптово після їзди, трясіння, рясного прийому рідини, алкоголю. Болі мають настільки сильний характер, що пацієнти кидаються по приміщенню, постійно змінюючи місцезнаходження та позу, що зазвичай їм не приносить полегшення. Така характерна поведінка хворого часто дає змогу встановити діагноз «на відстані». Біль може віддавати в пахвинну область, статеві органи (мошонка, статевий член, піхву та статеві губи), може посилюватися при сечовипусканні.

ЗОНА ІРРАДІАЦІЇ БОЛЮ ПРИ НИРКОВОЇ КОЛИЦІ

Із загальних симптомів на перший план виходять симптоми інтоксикації: нудота, блювання, що не приносить полегшення; через парез кишечника виникає утруднення відходження газів. Залежно від локалізації обструкції можуть виникнути помилкові позиви на дефекацію і сечовипускання. Може підвищуватись температура тіла до субфебрильних цифр (37.1 – 37.5° С), знижуватись частота серцевих скорочень та незначно підвищуватись артеріальний тиск. Сеча може набути рожевого або червоного кольору при пошкодженні каменем стінки сечоводу або порожнини нирки. Болі продовжуються іноді кілька годин і навіть днів, періодично стихаючи.

САМОСТІЙНЕ ВІДХОДЖЕННЯ КАМІННЯ

Вкрай рідко — обтураційна анурія (при єдиній нирці та двосторонньому камені сечоводу). У дітей жоден із зазначених симптомів не є типовими для сечокам’яної хвороби. Для ПК у дітей характерна локалізація болю в ділянці пупка з блюванням. Діти зазвичай неспокійні та плаксиві.

ДІАГНОСТИКА МКБ

Прояви сечокам’яної хвороби можуть нагадувати симптоми інших хвороб органів черевної порожнини та заочеревинного простору. Ось чому лікаря-уролога в першу чергу необхідно виключити такі прояви гострого живота, як гострий апендицит, маткову та позаматкову вагітність, жовчнокам’яну хворобу, виразкову хворобу та ін., що необхідно іноді зробити разом із лікарями інших спеціальностей. Виходячи з цього, визначення діагнозу МКБ може бути і важким і тривалим, і включає наступні процедури:

1. Огляд лікарем-урологом, з’ясування докладного анамнезу з метою максимального розуміння етіопатогенезу захворювання та корекції метаболічних та інших порушень для профілактики захворювання та метафілактики рецидивів. Важливими моментами цього етапу є з’ясування:

• рода діяльності
• часу початку та характеру перебігу сечокам’яної хвороби
• попереднього лікування
• сімейного анамнезу
• стилю живлення
• наявності в анамнезі хвороби Крона, операцій на кишечнику або метаболічних порушень
• лікарського анамнезу
• наявність саркоїдозу
• наявність та характер перебігу сечової інфекції
• наявності аномалій сечостатевих органів та операцій на сечовивідних шляхах
• наявності в анамнезі травм та іммобілізації

2. Візуалізацію конкременту:

• УЗД нирок, верхніх та нижніх сечовивідних шляхів

Камінь н\3 правого сечоводу

Камінь в\3 сечоводу

• виконання оглядової та екскреторної урографії або спіральної комп’ютерної томографії

Оглядова урографія – камінь правої нирки

Ексреторна урографія – конкремент в\3 лівого сечоводу, блокована ліва нирка

ДВОСТОРОННИЙ НЕФРОЛІТІАЗ

3. Клінічний аналіз крові, сечі, рН сечі. Біохімічне дослідження крові та сечі.

4. Посів сечі на мікрофлору та визначення чутливості її до антибіотиків.

5. При необхідності виконуються навантажувальні проби з кальцієм (диференціальна діагностика гіперкальціурії) та хлоридом амонію (діагностика нирково-канальцієвого ацидозу), дослідження паратгормону.

6. Аналіз каменю (за його наявності).

7. Біохімічні та радіоізотопні дослідження функції нирок.

8. Ретрограда уретеропієлографія, уретеропієлоскопія, пневмопієлографія.

Антеградна уретеропієлографія – конкремент пієлоуретерального сегмента зліва.

9. Дослідження каменів за щільністю томографічної (використовується для прогнозу ефективності літотрипсії та попередження можливих ускладнень).

СЕЧОКАМ’ЯНА ХВОРОБА. УСКЛАДНЕННЯ

Тривале стояння каменю без тенденції до самовідходу призводить до прогресуючого пригнічення функції сечових шляхів і самої нирки, аж до її (нирки) загибелі

Сечокам’яна хвороба має наступні найчастіші ускладнення:

• Хронічний запальний процес у місці знаходження каменю та самої нирки (пієлонефрит, цистит), який, за несприятливих умов (переохолодження, ГРЗ), може загостритися (гострий пієлонефрит, гострий цистит)
• В свою чергу гострий пієлонефрит може ускладнюватися паранефритом, формуванням гнійників у нирці (апостематозний пієлонефрит), карбункулу або абсцесу нирки, некрозом ниркових сосочків і в результаті – до сепсису (лихоманка) оперативного втручання
• Піонефроз – це термінальна стадія гнійно-деструктивного пієлонефриту. Піонефротична нирка є органом, що зазнав гнійного розплавлення, що складається з окремих порожнин, заповнених гноєм, сечею та продуктами тканинного розпаду
• Хронічний пієлонефрит призводить до швидко прогресуючої хронічної ниркової недостатності і, зрештою, до нефросклерозу
• Гостра ниркова недостатність зустрічається вкрай рідко внаслідок обтураційної анурії при єдиній нирці або двосторонньому камені сечоводу
• Анемія внаслідок хронічної крововтрати (гематурії) та порушення кровотворної функції нирок

СЕЧОКАМ’ЯНА ХВОРОБА. ЛІКУВАННЯ

Зважаючи на те, що причини виникнення сечокам’яної хвороби не з’ясовані до кінця, видалення каменю з нирки та сечовивідних шляхів ще не означає одужання пацієнта. Загальні принципи лікування сечокам’яної хвороби включають 2 основні напрямки: руйнування та/або елімінація конкременту та корекція метаболічних порушень. Додаткові методи лікування включають: покращення мікроциркуляції в нирках, адекватний питний режим, санацію сечових шляхів від наявної інфекції та резидуального каміння, дієтотерапію, фізіотерапію та санаторно-курортне лікування.

Після встановлення діагнозу, визначення розмірів конкременту, його локалізації, оцінки стану прохідності сечових шляхів і функції нирок, а також з урахуванням супутніх захворювань і лікування, що раніше проводилося, можна приступати до вибору оптимального методу лікування для позбавлення пацієнта від наявного каменю.

МЕТОДИ ЕЛІМІНАЦІЇ КОНКРЕМЕНТУ:

• консервативні методи лікування, які сприяють відходженню каменю при невеликих конкрементах
• симптоматичне лікування, яке найчастіше застосовується при нирковій коліці
• оперативне видалення каменю або видалення нирки з каменем
• лікарський літоліз
• «місцевий» літоліз
• інструментальне видалення каменів, що спустилися в сечоводу
• надшкірне видалення каменів нирок шляхом екстракції (літолапоксії) або контактної літотрипсії
• уретеролітолапоксія, контактна уретеролітотрипсія
• дистанційна літотрипсія (ДЛТ)

Всі перераховані вище методи лікування сечокам’яної хвороби не мають конкурентного характеру і не виключають один одного, а в ряді випадків є взаємодоповнювальними. Проте можна сказати, що розробка та впровадження дистанційної літотрипсії (ДЛТ), створення високоякісної ендоскопічної техніки та апаратури стали революційними подіями в урології наприкінці ХХ століття. Саме завдяки цим епохальним подіям було започатковано малоівазивну та малотравматичну урологію, яка сьогодні з величезним успіхом розвивається у всіх галузях медицини та досягла свого епогею, пов’язаного зі створенням та широким впровадженням робототехніки та телекомунікаційних систем.

Малоінвазивні і малотравматичні методи лікування сечокам’яної хвороби, що з’явилися, докорінно змінили менталітет цілого покоління урологів, відмінною особливістю сьогоднішньої суті якого є те, що незалежно від розмірів і локалізації каменю, а так само від його «поведінки» пацієнт повинен і може бути від нього врятований! І це правильно, оскільки навіть дрібні камені, що асимптомно перебувають у чашках, повинні бути еліміновані, оскільки завжди існує ризик їх зростання і розвитку хронічного пієлонефриту.

В даний час для лікування сечокам’яної хвороби найбільш широко використовується дистанційна літотрипсія (ДЛТ), перкутанна нефролітотрипсія (-лапаксія) (ПНЛ), уретерореноскопія (УРС), завдяки чому кількість відкритих операцій зведена до мінімуму, а в більшості клінік Західної Європи – до нуля.

ДИСТАНЦІЙНА ЛІТОРИПСІЯ (ДЛТ).

Вчений Л.А. Юткін у 60-х роках 20 століття розробив теорію електрогідравлічного ефекту, на якому і засновано методику дистанційної ударнохвильової літотрипсії. Поза організмом людини генеруються ударні хвилі, які фокусуються на камені з тиском, що досягає 1600 бар, ці удари і руйнують каміння

Вперше дистанційна ударно-хвильова літотрипсія була виконана в лютому 1980 р. в урологічній клініці Мюнхенського університету професором Сh. Chaussy. За минулі чверть століття методика міцно увійшла у повсякденну практику і стала методом вибору при лікуванні різних форм нефролітіазу. Вже 1984 р. перший серійний літотриптер НМ-3 фірми “Дорньє” (Німеччина) був використаний у 170 центрах літотрипсії у 20 країнах світу.

DORNIER HM-3

Пізніше співробітниками урологічної клініки Мюнхенського університету було оголошено про успішне застосування дистанційної ударно-хвильової літотрипсії на апаратах цієї фірми у тисяч хворих. У 1986 р. у Мадриді, на IV Всесвітньому конгресі з ендоурології та екстракорпоральної літотрипсії, повідомлялося про 180 апаратів фірми “Дорньє”, на яких було виконано понад 120 тисяч літотрипсій.

DORNIER HM-4

DORNIER MPL – 9000

До середини 80-х років поряд з літотриптерами “Дорньє”, з’явилися більш досконалі апарати нового покоління, що випускаються іншими фірмами: “Соноліт-4000” фірми “Техномед” (Франція), “Літостар” та “Літостар-плюс” фірми “Сіменс” (Німеччина), “Едап-ЛП-01” та “Едан-ЛТ-02” фірми “Едап” (Франція), “Тріптер-XI” фірми “Дірекс” (США, Ізраїль) та ін. Для генерації ударної хвилі в сучасних апаратах використовуються різні принципи: електрогідравлічний, електромагнітний, п’єзоелектричний та ін.

Літотриптер руйнує камінь за допомогою сфокусованих високої інтенсивності акустичних імпульсів. Діючи на неоднорідну структуру каменю, складні поля напруги спричиняють появу тріщин і руйнують камінь.

Для локації та фокусування використовується рентгенівське зображення, посилене на багатьох моделях літотриптерів ультразвуковим наведенням. Дистанційна ударно-хвильова літотрипсія настільки малоінвазивна, що застосовується амбулаторно (Лопаткін Н.А. та співавт., 1990, Бещлієв Д.А., Дзеранов Н.К., 1992, Трапезнікова М.Ф. та співавт., 1992) Нині багатьма авторами доведено переваги методу як перед відкритої операцією, а й перед черезшкірної пункційної нефролитотрипсией (Рамадан Салахеддин, 1992, Степанов В.Л. і співавт., 1993).

ЧЕРЕЗШКІРНА НЕФРОЛІТОЛАПАКСІЯ (ЧНЛ)

З того часу, як Goodwin та співавт. вперше здійснили пункцію нирки 1955 р., а Harris і співавт. використовували бронхоскоп для проведення нефроскопії у 1975 р., швидкий розвиток нових технологій призвів до радикального вдосконалення ендоурологічних методів лікування. В даний час ЧНЛ є мінімально інвазивною хірургічною операцією з видалення конкрементів нирок і стала малотравматичною альтернативою відкритої операції на нирці.

Стандартна перкутанна нефролітолапаксія проводиться під загальним наркозом і займає від 40хв до 4 годин (залежно від розташування, розміру та будови каменю). Хірург робить невеликий розріз, приблизно 0,5 – 1,3 см у довжину в ділянці нирок пацієнта. Далі безпосередньо в ниркову балію вводиться голка. Точність маніпуляції забезпечується рентгенологічним та ультразвуковим способами. Потім проводиться поступове розширення пункційного ходу до потрібного розміру, що дозволяє встановити нефроскоп, через який проводиться оптична візуалізація порожнини нирки, також по нефроскопу вводиться ультразвуковий або лазерний зонд для дроблення великих каменів нирок . Шматочки каміння витягуються і після закінчення видалення встановлюється нефростомічна трубка для дренування нирки в першу добу після операції. У деяких випадках встановлюється сечовідний стент.

Укладання пацієнта

Маніпуляції проводяться через прокол шкіри поперекової області (без розрізів), через який у нирку вводиться нефроскоп.

Створення доступу до порожнинної системи нирки

Метод дозволяє видаляти ниркові камені середніх і великих (коралоподібні камені, що займають всю порожнину нирки) розмірів.

ПЕРКУТАНА НЕФРОЛІТОЛАПАКСІЯ

Післяопераційне ведення

Після проведення стандартної ЧНЛ пацієнт залишається у лікарні ще на 5-6 днів. За цей час проведуть додаткові дослідження для виявлення залишкових каменів. За їх наявності, не раніше ніж через 2-3 дні після першої операції проводиться повторна нефроскопія через встановлений нефростомічний дренаж. При повному видаленні каменів нефростомічна трубка витягується і пацієнт виписується.

Результати

Ефективність ЧНЛ при видаленні ниркових каменів — понад 98%, при видаленні каменів із сечоводів – 88%.

Уретерореноскопія. Контактна літотрипсія

Уретерореноскопія це ендоскопічний огляд верхніх сечових шляхів, що проводиться шляхом введення ендоскопа (уретрореноскопа) через уретру, сечовий міхур та гирла сечоводів у порожнину нирки. Сучасні жорсткі та гнучкі уретерореноскопи дуже тонкі (середній діаметр 7.5 F). Крім того, для випрямлення сечоводу на початку дослідження в нього вводиться страхова струна, завдяки чому дослідження проводиться без додаткового розширення сечоводів. Страхова струна полегшує проведення уретерореноскопа та дозволяє наприкінці операції встановити сечоводовий стент. Завдяки такій техніці проведення дослідження повністю унеможливлюється травмування сечових шляхів.

Малюнок. Проведення струни безпеки по сечоводу повз камінь.

Покази

• Камінці нижньої третини сечоводу
• Камінці середньої та верхньої третини сечоводу понад 1 см
• Камінці балії та філіжанок нирки менше 15 мм в діаметрі
• Камінці дивертикулів чашок

Уретерореноскопія є не лише діагностичною методикою. Після виявлення каменю, під контролем зору через ендоскоп до нього підводиться зонд літотриптора і здійснюється дроблення

Малюнок. Фрагментація каменю за допомогою гольмієвого лазера

Великі фрагменти каменю потім захоплюються кошиком або щипцями і видаляються.

Малюнок. Видалення фрагментів конкременту із сечоводу

Для видалення каменів із середньої та нижньої чашок нирки, використовуються гнучкі уретероскопи, що вимагають попередньої установки спеціальних кожухів (довгі порожнисті трубки). Операція завершується встановленням сечоводового стенту (зазвичай на 7-14 днів) та уретрального катетера на 1 добу. На 2 добу після операції пацієнт виписується додому. Можливе проведення операції в амбулаторних умовах

Консервативне лікування

При медикаментозному лікуванні сечокам’яної хвороби лікар ставить перед собою такі цілі:

• профілактика рецидиву каменеутворення
• профілактика зростання самого конкременту (якщо він уже існує)
• розчинення каменів (літоліз)

При сечокам’яній хворобі можливе ступінчасте лікування: при неефективності дієтотерапії необхідно додатково призначати медикаментозні засоби. Один курс лікування зазвичай становить 1 місяць. Залежно від результатів обстеження лікування може бути відновлено.

Для лікування сечокислого каміння використовуються такі лікарські засоби:

• Алопуринол (Аллупол, Пуринол) — до 1 місяця
• Блемарен – 1-3 місяці

ЛІКУВАННЯ КАЛЬЦІЙ-ОКСАЛАТНИХ КАМІНЬ

• Піридоксин (вітамін B6) – до 1 місяця
• Магнія оксид або аспарагінат – до 1 місяця
• Гіпотіазид – до 1 місяця
• Блемарен – до 1 місяця

ЛІКУВАННЯ КАЛЬЦІЙ-ФОСФАТНИХ КАМІНЬ

• Антибактеріальне лікування – за наявності інфекції
• Магнія оксид або аспарагінат – до 1 місяця
• Гіпотіазид – до 1 місяця
• Фітопрепарати (екстракти рослин) – до 1 місяця
• Борна кислота – до 1 місяця
• Метіонін – до 1 місяця

ЛІКУВАННЯ ЦИСТИНОВИХ КАМІНЬ

• Аскорбінова кислота (вітамін С) – до 6 місяців
• Пеніциламін – до 6 місяців
• Блемарен – до 6 місяців

СЕЧОКАМ’ЯНА ХВОРОБА. ПРОФІЛАКТИКА ТА МЕТАФІЛАКТИКА

Профілактична терапія, спрямована на корекцію порушення обміну речовин, призначається за показаннями на підставі даних обстеження хворого. Кількість курсів лікування протягом року встановлюється індивідуально під лікарським та лабораторним контролем. Без профілактики протягом 5 років у половини хворих, які позбулися каменів одним із способів лікування, сечові камені утворюються знову. Навчання пацієнта та власне профілактику найкраще розпочинати відразу після мимовільного відходження або хірургічного видалення каменю

ОБРАЗ ЖИТТЯ:

• фітнес та спорт (особливо для професій з низькою фізичною активністю), проте слід уникати надмірного навантаження у нетренованих людей
• уникати вживання алкоголю
• уникати емоційних стресів
• уролітіаз часто виявляється у опасистих пацієнтів. Зниження ваги шляхом зменшення вживання калорійної їжі зменшує ризик захворювання

ПІДВИЩЕННЯ ВЖИВАННЯ РІДИНИ:

• Показано всім хворим на сечокам’яну хворобу. У пацієнтів із щільністю сечі менше 1,015 г/л. каміння утворюється набагато рідше. Активний діурез сприяє відходженню дрібних фрагментів та піску. Оптимальним діурезом вважається за наявності 1,5 л. сечі на добу, але у хворих на сечокам’яну хворобу він повинен бути більше 2-х літрів на добу.

СПОЖИВАННЯ КАЛЬЦІЮ.

• Показання: каміння кальцію оксалату.
• Велике вживання кальцію знижує екскрецію оксалату.

ВЖИВАННЯ КЛЕТЧАТКИ

• Показання: камені кальцію оксалату
• Слід вживати овочі, фрукти, уникаючи тих, що багаті на оксалат

СПОЖИВАННЯ ВІТАМІНУ С.

• Вживання вітаміну С до 4 р. на день може відбуватися без ризику утворення конкрементів. Вищі дози сприяють ендогенному метаболізму аскорбінової кислоти в щавлеву кислоту. При цьому збільшується екскреція щавлевої кислоти нирками.

ЗНИЖЕННЯ ВЖИВАННЯ БІЛКУ:

• Тваринний білок вважається одним із важливих факторів ризику утворення каменів. Надмірне вживання може збільшувати екскрецію кальцію та оксалату та знижувати екскрецію цитрату та рН сечі
• Показання: камені кальцію оксалату
• Рекомендується приймати приблизно 1г/кг. ваги білка на добу

ТІАЗИДИ:

• Свідченням призначення тіазидів є гіперкальціурія
• Препарати: гіпотіазид, трихлортіазид, індопамід

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ:

• маскують нормокальціємічний гіперпаратиреоз
• розвиток діабету та подагри
• еректильна дисфункція

ОРТОФОСФАТИ:

• Існує два типи ортофосфатів: кислі та нейтральні. Вони знижують абсорбцію кальцію та кальцію екскрецію так само добре, як і знижують кісткову реабсорбцію [64]. Додатково до цього вони підвищують екскрецію пірофосфату та цитрату, що збільшує інгібіторну активність сечі. Показання: гіперкальціурія

УСКЛАДНЕННЯ:

• діарея
• спазми в животі
• нудота та блювання

Ортофосфати можуть бути альтернативою тіазидам. Використовуються для лікування в окремих випадках, але не можуть бути рекомендовані як перша лінія. Їх не можна призначати при каменях, що поєднуються з інфекцією сечовивідного тракту.

Лужний цитрат:

Механізм дії:

• знижує суперсатурацію оксалату кальцію та фосфату кальцію
• інгібує процес кристалізації, зростання та агрегації каменю
• знижує суперсатурацію сечової кислоти

ПОКАЗАННЯ: КАЛЬЦІЄВІ КАМ’ЯНИ, ГІПОЦИТРАТУРІЯ

Магній:

• Показання: кальцієве оксалатне каміння з або без гіпомагніурії

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ:

• діарея
• розлади ЦНС
• втома
• сонливість

НЕ МОЖНА ВИКОРИСТОВУВАТИ МАГНІЄВІ СОЛІ БЕЗ ВИКОРИСТАННЯ ЦИТРАТУ

Глікозаміноглікани:

Механізм дії — інгібітори росту кристалів оксалату кальцію.

Показання: кальцієві оксалатні камені

ЛІТОТРІПСІЯ У КЛІНІЦІ НЬЮ ЛАЙФ.

Можливості нашої клініки дозволяють проводити на сучасному рівні лікування такої поширеної урологічної патології як сечокам’яна хвороба. Міцне здоров’я людини не визначається кількістю каменів в організмі. Скоріше навпаки. На зміну часу збирати каміння має прийти час рятування від них. Способів багато. Екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія, що проводиться нами в амбулаторних умовах, а також малотравматичні операції на нирках і сечоводах за допомогою тонкого ендоскопічного інструменту дозволяють роздробити і повністю видалити камені з сечових шляхів, що дає можливість пацієнту повернутися до повноцінного життя в рекордно короткий час без зовнішніх ознак оперативного втручання.