Лікування аденоми передміхурової залози – комфортно та ефективно

Розвиток аденоми пов’язаний із віковими змінами тканин і гормональними коливаннями. Додаткові чинники:

• спадкова схильність;
• аутоімунні та імунні порушення;
• збої гормональної системи;
• хронічні захворювання промежини;
• травми органів таза;
• часте переохолодження.

Ризик підвищують куріння, ожиріння, низька фізична активність і зловживання алкоголем, а також перенесені хвороби: діабет, інсульт, хламідіоз, уреаплазмоз і патології кровообігу.

Ознаки хвороби пов’язані з процесом сечовипускання: воно утруднене, неповне, часте, із домішками слизу, пластівців або крові. Струмінь сечі стає слабким і переривчастим.

Для точного визначення захворювання та відмінності його від простатиту застосовуються:

• урологічний огляд;
• аналіз простатичної рідини;
• рентген сечових шляхів;
• томографія з контрастом;
• мазок із тканин уретри;
• лабораторні дослідження цитології та бактеріології.

При розростанні тканин об’єм передміхурової залози може збільшуватися з 28–30 мм³ до 70 мм³, викликаючи:

• тиск на сечовий міхур;
• неповне його спорожнення;
• утруднене сечовипускання;
• формування доброякісних вузлів;
• сечокам’яну хворобу;
• розмноження патогенної мікрофлори.

Це підвищує ризик вторинних захворювань нирок: циститу, гідронефрозу, пієлонефриту та ниркової недостатності.

Консервативна терапія застосовується на ранніх стадіях захворювання або при легких симптомах. Вона включає кілька напрямів:

1. Медикаментозна терапія:
   • Альфа-адреноблокатори для зняття спазму гладкої мускулатури сечового міхура та покращення відтоку сечі;
   • Інгібітори 5-альфа-редуктази для зменшення об’єму простати та уповільнення прогресування хвороби;
   • Протизапальні засоби при наявності запальних процесів.
2. Корекція способу життя:
   • Дієта з обмеженням солоного та гострого, підвищення споживання рідини протягом дня;
   • Фізична активність, уникнення тривалого сидіння;
   • Відмова від куріння та зловживання алкоголем.
3. Контроль і спостереження:
   • Регулярні урологічні огляди та аналізи для оцінки ефективності лікування;
   • У разі прогресування захворювання можлива зміна методу на малоінвазивний або хірургічний.

Консервативне лікування допомагає зменшити прояви симптомів, уповільнити ріст простати та відтермінувати необхідність оперативного втручання.

Лазерна енуклеація — це малоінвазивна процедура видалення збільшених тканин передміхурової залози за допомогою лазера. Процес проходить таким чином:

1. Підготовка:
   • Пацієнт проходить повне обстеження, включно з УЗД і лабораторними аналізами;
   • Проводиться анестезія (зазвичай спінальна або загальна);
   • Обговорюється план процедури та можливі ризики.
2. Процедура:
   • Через уретру вводиться ендоскоп із лазерним інструментом;
   • Лікар відділяє аденоматозні вузли від здорової тканини та видаляє їх;
   • Одночасно запаюються судини для мінімізації кровотечі.
3. Післяопераційний період:
   • Встановлення катетера на 1–2 дні для відновлення відтоку сечі;
   • Пацієнта зазвичай виписують через 1–2 дні за стабільного стану;
   • Контрольні візити до уролога через 1–2 тижні та через місяць.
4. Переваги:
   • Мінімальна травматичність;
   • Низький ризик кровотечі;
   • Швидке відновлення;
   • Збереження функцій сечового міхура та статевої функції.

Відновлення: легка фізична активність через кілька днів, контрольні візити до уролога через 1–2 тижні та через місяць.

Процедура забезпечує тривалий ефект при мінімальному ризику ускладнень, особливо у пацієнтів середнього та старшого віку.

Хірургічне втручання показане при великих розмірах простати, виражених симптомах або ускладненнях (наприклад, сечокам’яна хвороба). Методи:

1. Трансуретральна резекція (TURP):
   • Через уретру вводиться резектоскоп, який пошарово видаляє вузли простати;
   • Одночасно припікаються судини для мінімізації кровотечі;
   • Встановлюється катетер на 1–3 дні для нормального відтоку сечі.
2. Відкрита аденомектомія:
   • Показана при великих об’ємах передміхурової залози або ускладненнях;
   • Робиться розріз у нижній частині живота та видаляється аденоматозна тканина;
   • Катетер встановлюється на кілька днів, госпіталізація триває 5–7 днів.
3. Ендоскопічні мінімально інвазивні операції:
   • Використовуються сучасні ендоскопічні інструменти;
   • Менші крововтрати та травматичність у порівнянні з відкритою хірургією;
   • Більш швидкий період відновлення.
4. Післяопераційний догляд:
   • Спостереження у уролога, контроль аналізів та УЗД;
   • Рекомендації щодо відновлення функцій сечового міхура та способу життя;
   • Регулярні контрольні візити для оцінки результатів операції.

Переваги хірургічного лікування: повне видалення аденоматозних вузлів, відновлення нормального сечовипускання, профілактика ускладнень і можливість застосування при запущених випадках.