Рибний запах виділень зазвичай помічають одразу, оскільки на звичний природний запах він мало схожий. Іноді він відчувається постійно, іноді з’являється наче «нізвідки» після сексу або стає помітнішим під час місячних. Самі виділення також можуть змінитися – стати рідшими, ряснішими, сіруватими або жовтуватими. Але буває й навпаки: крім запаху жінку взагалі нічого не турбує.
Особливо неприємно, коли душ допомагає ненадовго і через кілька годин запах з’являється знову. Перша думка в такій ситуації цілком зрозуміла – потрібно ретельніше підмиватися, змінити засіб для інтимної гігієни, чимось промити піхву. На практиці рибний запах рідко буває питанням недостатньої гігієни, тому тут важливіше зрозуміти, звідки він береться і що справді допоможе його позбутися.
З чим може бути пов’язаний рибний запах виділень і чому він посилюється
За одним лише запахом неможливо визначити його причину, хоча деякі стани справді мають досить впізнавані особливості. Має значення, чи змінилися самі виділення, чи є свербіж, печіння або біль, коли саме з’явився запах і в які моменти стає сильнішим.
Іноді пояснення виявляється зовсім побутовим. Наприклад, різко неприємний запах може з’явитися через забутий у піхві тампон. Якщо ж ідеться саме про характерний рибний запах виділень, однією з перших причин, про які доводиться думати, стає зміна вагінальної мікрофлори.
Чому рибний запах так часто пов’язаний із бактеріальним вагінозом
Бактеріальний вагіноз – одна з найбільш характерних причин рибного запаху. За цього стану змінюється звичне співвідношення бактерій у піхві: лактобактерій стає менше, а деякі інші бактерії починають переважати. Саме тут криється пояснення незвичного запаху. Деякі бактерії утворюють леткі речовини – аміни, які й дають той самий запах, що його часто описують як рибний.
При бактеріальному вагінозі виділення нерідко стають рідшими й однорідними, білими або сірувато-білими, іноді їхня кількість збільшується. Але чекати обов’язково сірих виділень або якоїсь іншої «класичної» ознаки не потрібно. У частини жінок найпомітнішою зміною залишається саме запах.
Те саме стосується свербежу та печіння. Для бактеріального вагінозу вони зовсім не обов’язкові, тому ситуація «пахне неприємно, але нічого не свербить і не болить» цілком можлива і не виключає порушення вагінальної мікрофлори.
Сам бактеріальний вагіноз не належить до класичних інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Це важливо, оскільки поява запаху після початку нових стосунків іноді одразу викликає підозри щодо партнера. Водночас зв’язок зі статевим життям справді існує: бактеріальний вагіноз частіше трапляється після появи нового партнера, за наявності кількох партнерів і під час сексу без презерватива. Але це не означає, що одна людина просто «заразила іншу бактеріальним вагінозом», як відбувається з деякими ІПСШ.
Чи може рибний запах бути ознакою статевої інфекції
Так, така можливість існує. Насамперед при рибному або просто різко неприємному запаху в поєднанні зі зміненими виділеннями варто пам’ятати про трихомоніаз. На відміну від бактеріального вагінозу, це вже інфекція, що передається статевим шляхом, яку спричиняє Trichomonas vaginalis.
При трихомоніазі виділень може стати більше, вони можуть бути рідкими, жовтуватими або зеленуватими, іноді пінистими. Можливі свербіж, печіння, подразнення, неприємні відчуття під час сечовипускання або сексу.
Але за відсутністю цих симптомів повністю виключити трихомоніаз не можна. За даними європейських джерел приблизно у 70–85 % інфікованих жінок симптоми або взагалі відсутні, або настільки слабко виражені, що інфекція довго залишається непоміченою.
Тому новий статевий партнер або незахищений секс – інформація, яку справді варто враховувати, якщо після цього з’явилися незвичний запах і виділення. Не тому, що жінка повинна сама визначити в себе ІПСШ, а тому, що в такій ситуації обстеження на статеві інфекції може бути необхідним.
І тут же варто відокремити цю ситуацію від молочниці, яку жінки нерідко починають підозрювати й лікувати самостійно при будь-яких незвичних виділеннях. Вульвовагінальний кандидоз не належить до ІПСШ, і для нього якраз набагато характерніші сильний свербіж, печіння, подразнення та густі білі виділення, а виражений рибний запах – зовсім не типова ознака.
Чому запах стає сильнішим після сексу або під час місячних
Це одна з особливостей, яка особливо часто збиває з пантелику. До сексу запах міг бути ледь помітним, а після нього раптом став настільки вираженим, що жінка вперше взагалі звернула на нього увагу. Логічна думка – проблема з’явилася саме після статевого контакту.
Але при бактеріальному вагінозі секс може не створювати проблему, а робити вже наявну значно помітнішою.
Нормальне середовище піхви кисле. Сперма має вищий pH і після незахищеного сексу тимчасово робить вагінальне середовище менш кислим. За таких умов характерний запах амінів при бактеріальному вагінозі посилюється.
Схожа ситуація можлива під час місячних. Менструальна кров також тимчасово змінює кислотність вагінального середовища, і запах, який в інші дні майже не відчувався, може стати значно сильнішим. Після завершення менструації він іноді знову слабшає.
Що робити, якщо виділення пахнуть рибою
Бажання спочатку позбутися запаху, а вже потім розбиратися з його походженням цілком зрозуміле. Особливо якщо він заважає в повсякденному житті або жінка побоюється, що його помічає партнер. Але тут важливо розділити два завдання – що можна безпечно зробити просто зараз і що справді допоможе позбутися запаху надовго.
Чи можна хоча б тимчасово позбутися запаху
Звичайний душ справді може на деякий час зробити запах слабшим, оскільки зі шкіри та зовнішніх статевих органів змиваються виділення. Цього достатньо. Зовнішні статеві органи можна мити теплою водою, а якщо використовується засіб для інтимної гігієни – краще, щоб він був м’яким і без вираженого ароматизатора.
Якщо виділень стало більше і вони забруднюють білизну, можна використовувати звичайну неароматизовану прокладку та змінювати її за потреби. Це питання комфорту, а не спосіб лікування.
Підмиватися кілька разів поспіль або після кожної появи запаху немає сенсу. Якщо через кілька годин після душу він повернувся, жінка не стала за цей час «недостатньо чистою». Просто зовнішня гігієна прибирає самі виділення зі шкіри, але не впливає на те, чому змінився їхній запах.
Після сексу також достатньо звичайного душу. Промивати піхву, намагаючись видалити з неї сперму і разом із нею запах, не потрібно. Під час місячних важливо своєчасно змінювати засоби гігієни. Тампон зазвичай змінюють кожні 4–8 годин і не залишають у піхві більш ніж на 8 годин.
Якщо запах справді пов’язаний із бактеріальним вагінозом, трихомоніазом або іншим станом, стійко позбутися його можна лише після усунення причини. Тому обіцянки засобів «нейтралізувати інтимний запах» самі по собі проблему не вирішують.
Чому спринцювання та засоби «для мікрофлори» можуть лише завадити
Коли запах іде з піхви, ідея промити саме піхву здається досить логічною. Але з медичної точки зору це погане рішення.
Спринцювання водою, содою, хлоргексидином або іншими антисептиками не відновлює нормальну мікрофлору. Навпаки, таке втручання змінює вагінальне середовище, а самі спринцювання пов’язані з бактеріальним вагінозом і його повторним виникненням. Вимити лише «неправильні» бактерії, зберігши все інше в попередньому стані, таким способом неможливо.
З тієї ж причини не варто використовувати вагінальні дезодоранти, ароматизовані серветки та гелі. Вони можуть перебити запах на деякий час, але не усувають його джерело, а іноді додають подразнення шкіри та слизової.
Не раджу навмання починати й лікування. Свічки від молочниці не лікують бактеріальний вагіноз або трихомоніаз. Антисептик не є універсальним засобом від змінених виділень. Препарати «для відновлення мікрофлори» також не замінюють розуміння того, що з цією мікрофлорою сталося.
Навіть якщо раніше при точно такому самому, на думку жінки, запаху був діагностований бактеріальний вагіноз, використовувати препарати, що залишилися, або самостійно повторювати стару схему лікування – не найкращий варіант. Схожі симптоми ще не гарантують однакової причини.
Коли варто записатися до гінеколога
Якщо рибний запах з’явився вперше і не зникає, повертається невдовзі після звичайної гігієни або разом із ним помітно змінилися виділення, чекати кілька тижнів у надії, що проблема мине сама, не варто. За нормального самопочуття зазвичай достатньо планової консультації.
До прийому корисно просто поспостерігати за ситуацією, не намагаючись самостійно поставити собі діагноз:
- Коли з’явився запах?
- Він постійний чи періодичний?
- Чи стає сильнішим після сексу або під час місячних?
- Чи змінилися колір, кількість або консистенція виділень?
- Чи є свербіж, печіння, біль, неприємні відчуття під час сечовипускання?
- Чи був новий партнер або незахищений секс?
Ці деталі справді допомагають лікарю зрозуміти, у якому напрямку проводити обстеження.
Самостійно здавати перед консультацією великий набір аналізів «на всю мікрофлору» не потрібно. Залежно від ситуації лікар може оцінити виділення та стан слизової, визначити кислотність вагінального середовища, взяти матеріал для мікроскопічного або лабораторного дослідження. Якщо є підстави підозрювати трихомоніаз або іншу ІПСШ, обстеження буде спрямоване вже на конкретні інфекції.
Сам рибний запах зазвичай не є приводом для екстреного звернення. Але ситуація змінюється, якщо одночасно з’явився сильний або наростаючий біль унизу живота, температура 38 °C і вище, кров’янисті виділення поза очікуваною менструацією або помітно погіршилося загальне самопочуття. Тут уже не варто чекати планового візиту.
Під час вагітності новий виражений запах і зміну виділень також краще обговорити з лікарем, навіть якщо нічого не болить. Симптоматичний бактеріальний вагіноз під час вагітності потребує лікування, тому просто спостерігати за ним до наступного планового огляду не слід.
Чому рибний запах може повертатися після лікування
Бактеріальний вагіноз схильний до рецидивів, і це одна з найнеприємніших його особливостей. Навіть після правильно проведеного лікування рибний запах і змінені виділення можуть зникнути, а через деякий час з’явитися знову.
Річ у тому, що лікування поточного епізоду та стійке відновлення нормальної вагінальної мікрофлори – не зовсім одне й те саме. Препарати пригнічують бактерії, пов’язані з бактеріальним вагінозом, симптоми минають, але захисне переважання лактобактерій після лікування відновлюється не в усіх жінок однаково швидко та стійко. Якщо баланс знову зміщується, повертаються й характерні симптоми.
Є й ще одна причина, якій зараз приділяють багато уваги. При бактеріальному вагінозі бактерії здатні утворювати на слизовій піхви так звану біоплівку – організовану спільноту мікроорганізмів, яка утримується на поверхні епітелію. Така структура може зберігатися після лікування і вважається одним із механізмів, що сприяють повторному розвитку бактеріального вагінозу.
Отже, повторна поява рибного запаху після лікування не означає автоматично, що препарат «не спрацював», лікування було неправильним або жінка недостатньо дотримувалася гігієни. Бактеріальний вагіноз сам по собі має схильність повертатися, а при повторних епізодах лікар уже може розглядати іншу, тривалішу тактику лікування, ніж при одиничному випадку.
Рибний запах виділень – це не питання недостатньої чистоти. Найчастіше він пов’язаний зі зміною вагінальної мікрофлори, насамперед із бактеріальним вагінозом, але можливі й інші причини. Поки причина невідома, достатньо звичайної зовнішньої гігієни без спринцювань, антисептиків і лікування навмання, а якщо запах зберігається або повертається, позбутися його надовго можна лише після того, як стане зрозуміло, чому він з’явився.
Клінічні рекомендації та джерела
- World Health Organization (WHO). Bacterial Vaginosis. Актуальні дані про причини, симптоми, діагностику, лікування та фактори ризику бактеріального вагінозу.
- CDC. Sexually Transmitted Infections Treatment Guidelines – Bacterial Vaginosis. Клінічні рекомендації щодо діагностики та лікування бактеріального вагінозу, включно з веденням рецидивних випадків.
- CDC. Sexually Transmitted Infections Treatment Guidelines – Trichomoniasis. Рекомендації щодо клінічних проявів, діагностики, лікування та профілактики повторного зараження трихомоніазом.
- IUSTI. European Guideline on the Management of Vaginal Discharge. Європейські рекомендації щодо діагностики та ведення станів, що супроводжуються зміною вагінальних виділень.